Пластуни, серед яких зродилась ідея створити новий динамічний курінь, заснований на фундаментах правдивої дружби і на випробу ваних ідеалах Пласту, перший раз зустрінулись на першій "Лісовій Школі" в літі 1964 року. Вони ще тоді були шістнадцятьлітніми юнаками з далеких сторін Америки з Денверу, з Чікаґо і з Нью-Йорку.
      Правда, що втому часі ідея створення нового куреня ще не виникла, але з усіх учасників "Лісової Школи" ці юнаки несвідомо відчули, що їх єднає щось глибоке і правдиве, що в них палають ті ж самі мрії й надії. Пластуни-юнаки: Антін Колтунюк, Тарас Ліськевич, Андрій Стець і Руслан Расяк нав'язали між собою міцну непохитну дружбу. Наступного літа вони знова зустрічались у пластових таборах де вони пізнали інших пластунів однодумців і їхня дружба скріплювалась і росла.
      В літі 1966року ті самі, вже старші пластуни з кількома іншими друзями вибрались на продовжену мандрівку через Західню Америку. Чи мало вони у цих радісних безтурботних разом пережили. Серед високих Скелястих гір Західньої Америки, серед безмежної прекрасної природи, далеко від всяких турбот і монотонности буденного життя, спалахнула ідея створення нового куреня. У тих днях, у заворожених темних ночах під зоряним місячним небом, при теплоті ватри, коли думки линули в далеке минуле і майбутнє, кристалізувалися їхні молодечі мрії. Вони постановили робити все, що у їхніх силах, щоб поширити ідеї українського Пласту, щоб безупинно працювати для незалежности і свободи українського народу, для добра і єдности української спільноти, а особливо молоді та щоб бути завжди готовими станути на захист і поміч своєму побратимові, як це робили наші славні предки -- княжі дружинники, козаки, Січові Стрільці і новітні партизани. Після закінчення цієї мандрівки вони повернулись домів у відновленому сміливому дусі з думкою створити найновіший тоді курінь. ЗО-го грудня І966року в Чікаґо успішно відбулася перша Велика Рада Побратимів. На Раді брало участь приблизно двадцять пластунів-однодумців. Першим курінним обрано Антона Колтунюка, одного із співосновників. Курінь одержав офіційне призначення як "35-ий Підготовчий Курінь УСП-ів ". Тому, що більшість членів куреня була в Чікаґо і Нью-Йорку, в цих містах створено два головні осередки.
      28-го грудня 1968 року, підчас Великої Ради в Нью-Йорку крайовий референт старших пластунів у США, ст. пл. Юрій Тарасюк повідомив зібраних членів , що від цього дня курінь є повноправний курінь УСП-ів під назвою "Побратими".
      Останнього року "Побратими" провели лещатарський табір у Стімбот Спрінз, Кольорадо, водно-мандрівний табір у Супіріор Нешенол Форест, Міннесота, і мандрівний гірський табір у Норт Кескейдз, Вашінґтон. Також наші члени брали участь на провідних постах таборів: на новому Соколі, на Беркуті і в Лос Анджелес, Каліф.Відколи вперше зустрінулися друзі "Побратими", минає вже десять років. Не легко було дотримуватись наших перших високих молодечих ідей. Ці роки були повні розчарувань, але і успіхів. Не всі наші мрії можна було осягнути, декотрі сьогодні залишаються такі недосяжні, як і були десять років тому. Чимало наших друзів, не маючи стій кости і згубивши охоту до боротьби за високі ідеї, відпало по дорозі. Але курінь існує: ідейний, позитивний і братерський, завдяки чимраз новішим молодим членам і кандидатам, які готові приставати з нами до дальшої мандрівки і дружьної роботи.
      "Побратими" ніколи нікому не обіцяють легкого шляху, бо саме життя повне труду, невигод і розбитих надій. Ми віримо що наші ідеї правильні та помагають молодій людині поборювати життєві невдачі. Ми уважаємо, що людина, яка не вміє мріяти і яка в житті не має високої ідеї і мети, не приносить ніякої користи своєму довкіллю ані людству. Тільки мріяти не вистачає. "Побратими" пробують практикувати і реалістичним підходом зреалізувати засадничі ідеали пластового руху і сучасної української спільноти. Ми завжди шукаємо за новими підходами в нашій діяльності і віримо в просту роботящість. Нас можна знайти на різних стежках пластового життя: в проводах зустрічей, водно-мандрівних таборів, новацьких і юнацьких таборів та по станицях при роях і гуртках.Вкінці, нас лучить, без огляду на вік, взаємна пошана, життєрадість побратимства.

ст. пл. Руслан Расяк, ПБ

Оновлений верзія