Пісня

З далеких гір, степів, лісів
Крізь пущі і долини,
Збиралися на чесний чин,
Преславні Побратими.

Вони не знали, що це страх,
Ні сором, ні сльозини,
Бо були це одні сини
Могутньої країни.

Їх виплекав Дід Чорнозем
Дажбог створив їм тіло.
Перун різьбив мечем лице,
А душу Ладо мило.

І так зростав і міцнів рід,
Із мріями палкими,
Який зумів здолати гніт
Лиш словом “Побратими!”

І враз всі брались за мечі
В душах творилась сила,
І на курганах прадідів
Йшла клятва Побратима.

“Боротимусь за свій народ
До смерти, до загину,
І стану в захисті завжди
Своєму Побратиму.”

Тоді з далеких гір, степів,
Крізь пущі і долини,
Збиралися на чесний чин,
Преславні Побратими.